ВІД ДЕРЕВ'ЯНОЇ КАБІНИ ДО ROTAIR
Історія та інженерія канатної дороги на Столову гору
Як канатна дорога Столової гори перетворилася з мрії, відкладеної війною, на сьогоднішні обертові кабіни Rotair — інженери, інвестори та модернізація 1997 року.
Check dates and availability ↗Спочатку гора хотіла залізницю
Кейптаун уперше спробував підкорити Столову гору за допомогою рейок, а не троса. У 1870-х роках мешканці міста запропонували побудувати фунікулер угору схилами, але план застопорився, а Друга англо-бурська війна відсунула його на другий план. Міська рада відродила цю ідею в 1912 році, але її знову перервала Перша світова війна. Десятиліттями підйом на плоску вершину означав серйозний піший похід, і бажаючих знайти простіший спосіб не бракувало — просто не було інженерного плану, який просунувся б далі паперу. Знадобилося дочекатися середини 1920-х років і зовсім іншого інженера, щоб ідея перейшла від пропозиції до будівництва. Зрештою глухий кут розв'язала зовсім не залізниця, а норвезький фахівець із канатних доріг із цілком іншим баченням того, як піднятися на вершину.
Норвезький план та його спонсори
У 1926 році норвезький інженер Trygve Strømsøe представив плани канатної дороги трьом найвпливовішим постатям Кейптауна — серу Alfred Theodore Hennessy, серу David Graaff і гірничодобувному магнату серу Ernest Oppenheimer. Якщо фунікулеру потрібні були фіксовані рейки, прорубані в схилі гори, то підвісній канатній дорозі потрібні були лише дві станції та трос між ними — значно менш руйнівний спосіб піднятися стрімкою скелею. Спонсори заснували компанію Table Mountain Aerial Cableway Company, щоб залучити капітал і укласти контракт на будівництво, і невдовзі після цього почалися роботи над нижньою та верхньою станціями. Майже через п'ятдесят років після першої пропозиції про залізницю в гори нарешті з'явився реальний план — і цього разу гроші та інженерне рішення прийшли разом.
Побудовано німецьким фахівцем із сталевих тросів
Контракт отримала лейпцизька компанія Adolf Bleichert & Co., одна з провідних канатно-дорожних фірм свого часу, і проєкт зайняв приблизно два роки за вартості £60,000 — значна сума для однієї туристичної визначної пам'ятки в Кейптауні 1920-х років. Робітники побудували як нижню, так і верхню станції, а на вершині — чайну для перших відвідувачів, що дісталися верху без пішого підйому. Канатна дорога відкрилася 4 жовтня 1929 року, її відкрив мер Кейптауна A. J. S. Lewis. Первісна дерев'яна кабіна з бляшаним дахом вміщувала близько двадцяти пасажирів і кондуктора й піднімалася майже десять хвилин — скромно за пізнішими мірками, але справжній інженерний подвиг для свого часу і миттєва сенсація серед публіки.
Десятиліття майже без змін кабін
Після відкриття канатна дорога розпочала довге робоче життя, побудоване навколо тих первісних кабін. Покоління відвідувачів піднімалися на них до вершини впродовж середини XX століття, поки Кейптаун розростався навколо гори, а канатна дорога ставала однією з його визначальних пам'яток. Але кабіни, вражаючі в 1929 році, до 1990-х років перетворилися на справжнє вузьке місце: невелика місткість означала довгі черги в напружені дні, оскільки кількість відвідувачів зросла далеко за межі того, що закладали проєктувальники 1929 року. Оператор та його інженери почали планувати першу по-справжньому масштабну модернізацію в історії канатної дороги — таку, яка не просто замінила б кабіни, а й змінила б самі відчуття кожного пасажира від поїздки.
1997 рік: перетворення Rotair
Модернізація, що відбулася в 1996–1997 роках, будувалася навколо нової кабіни від швейцарського виробника Garaventa, що входить до групи Doppelmayr Garaventa Group, і змінила поїздку одразу у двох аспектах. Місткість зросла приблизно з двадцяти п'яти пасажирів у старих кабінах до 65 у нових, що різко скоротило черги, а система з подвійним тросом підвищила стійкість при вітрі, який так часто загрожує роботі канатної дороги. Але головною особливістю стала підлога: вона здійснювала повний оберт на 360 градусів за чотири-п'ять хвилин підйому, тож кожен пасажир, а не лише ті, хто притиснувся до вікон, бачив усю панораму — місто, море та схил гори — впродовж усієї поїздки. Кабіни, які курсують і сьогодні, — прямі нащадки тієї конструкції 1997 року, прозваної «Rotair» за обертання, яке їх і прославило.
Визначна пам'ятка, яку не просто пам'ятають, а й продовжують підтримувати
Історія канатної дороги не зупинилася на 1997 році. У січні 2019 року вона прийняла свого 28-мільйонного відвідувача з 1929 року — цифра, яка говорить про зростання туризму в Кейптауні не менше, ніж про сам механізм. Компанія Table Mountain Aerial Cableway Company експлуатує дорогу за довгостроковою концесією, наданою SANParks — державним агентством, що керує національним парком Столова гора і володіє землею, на якій стоїть канатна дорога, — договір оренди зобов'язує оператора продовжувати інвестувати в обладнання, а не просто підтримувати музейний експонат у робочому стані. Кожне закриття на технічне обслуговування, кожна перевірка безпеки і кожна зупинка через погоду — частина того, щоб майже вікова ідея — підняти мешканців і гостей Кейптауна на вершину без серйозного сходження — продовжувала безпечно працювати на тросах, спроєктованих для двадцять першого століття. Розуміння цієї історії робить коротку, плавну поїздку нагору саме тим, чим вона і є: поточною главою дуже довгого проєкту.